Центральне положення

Зорові відчуття і сприйняття пов'язані в першу чергу з функціонуванням зорового аналізатора

drozdisaz — Tue, 06 Oct 2009 07:39:58 GMT

Ні одна півкуля не може бути розглянуте як домінуюче по відношенню до якої-небудь функції або діяльності. Кожна півкуля домінує по властивому йому принципом роботи, з того вкладу, який воно вносить в організацію психічної функції / 36, 41, 44 /. Таким чином, можна сказати, що міжпівкульна організація психічних процесів заснована на єдності двох факторів: функціональної асиметрії (спеціалізації) півкуль мозку та їх взаємодію в психічної діяльності людини.

При нейропсихологічне підході до порушення ВПФ, запропонованому А. Р. Лурія, слід враховувати всі симптоми, що виникають при ураженні найрізноманітніших рівнів аналізаторних систем. Е. Д. Хомський виділяє два типи розладів, можливі при вивченні роботи різних аналізаторних систем: а) щодо-елементарні сенсорні розлади, що відображають порушення різних видів відчуттів (світловідчуття, цветоощущенія, тон-шкала і пр.) і б) складніші гностичні розлади , що відображають порушення різних видів сприйняття (сприйняття форми, предмета, звуків мови та ін.) Перший тип розладів виникає при пошкодженні аналізаторних систем і первинних зон кори великих півкуль, другий - при ураженні вторинних зон кори. Гностичні розлади, що виникають у цьому випадку, носять назву «Агнозія». В залежності від локалізації ураження можуть бути зорові, слухові, тактильні Агнозія.

Зорові відчуття і сприйняття пов'язані в першу чергу з функціонуванням зорового аналізатора. Потиличні відділи новій кори є корковий кінець зорового аналізатора, оскільки тут закінчуються волокна, що йдуть від сітківки ока. Ці волокна спочатку йдуть в складі зорового нерва, перехрещуються частково в Хіазм, продовжуючи свій шлях у зоровому тракті. Причому зоровий тракт правої півкулі містить волокна, які передають збудження від лівих половин зорових полів і лівого і правого ока, зоровий тракт лівої півкулі, відповідно, - від правих половин полів зору обох очей. Волокна зорового тракту закінчуються у зовнішньому колінчастим тілі, де починається новий зоровий шлях, який віялом розташовується усередині скроневої області - зорове сяйво (або пучок Граціоле) - і закінчується в первинному полі потиличної кори. Зоровий нерв, зоровий тракт і зорове сяйво мають соматотопічним організацію, у разі їх поразки виникає випадання певних частин зорового поля (гемеанопсіі) або сліпе пляма (скотома).

Первинні зони потиличної кори розташовані головним чином на медіальній поверхні мозку у вигляді трикутника, який спрямований усередину мозку, і займають найбільшу площу в порівнянні з іншими первинними зонами.

«Модель розщепленого мозку»

drozdisaz — Mon, 05 Oct 2009 07:39:57 GMT

Під функціональною асиметрією розуміється різне за характером та нерівне за значимістю участь лівого або правої півкулі мозку в здійсненні психічних функцій / 44 /. Такому підходу властиві такі положення: Виділяють моторні асиметрії (мануальну, ножну, оральну, окорухових і т. д.), сенсорні (зорову, слухову, тактильний) і психічні (асиметрія організації мовлення та інших психічних функцій). У різних системах характер функціональної асиметрії може бути неоднаковий;

Можна говорити про сильну або слабкої асиметрії;

Як показали дослідження, проведені на дітях, основи функціональної спеціалізації є уродженими, але в міру розвитку дитини проходить вдосконалення та ускладнення механізмів міжпівкульна асиметрії і міжпівкульна взаємодії.

Другий аспект проблеми міжпівкульна асиметрії, не менш важливий, але менш вивчений - це питання міжпівкульна взаємодії. Довгий час вважалося, що обидві півкулі мозку абсолютно самостійні і є такою ж парний орган, як нирки або легені. Але роботи Роджера Уолкотта Сперрі по перерезке коміссур мозку показали, що при порушенні взаємозв'язку між лівим і правим півкулями виникають серйозні порушення психічних функцій. Результат перерезкі коміссур мозку (мозолистого тіла), що отримав назву «Модель розщепленого мозку", характеризується тріадою симптомів / 36, 44 /: Це пов'язано з тим, що мозолисте тіло не є однорідним органом, а є диференційовану систему, різні ділянки якого виконують різні функції в механізмах міжпівкульна взаємодії. При частковій перерезке окремих ділянок мозолистого тіла виникають порушення тільки однієї модальності / 41, 44 /. Крім того, при частковій перерезке мозолистого тіла відзначається порівняно швидке відновлення психічних функцій.

Роботи під керівництвом Е. Г. Сімерніцкой / 34 / показали, що процеси міжпівкульна взаємодії у дітей перебігають інакше, ніж у дорослих. У дітей синдрому розщепленого мозку не спостерігається, оскільки мозолисте тіло дозріває досить пізно (приблизно до двадцяти років).

Системний характер психічної діяльності полягає в диференційованому участю різних мозкових утворень і півкуль мозку в організації вищих психічних функцій.

Теорія функціональної асиметрії

drozdisaz — Sun, 04 Oct 2009 07:39:55 GMT

Вважалося, що ліва півкуля повністю домінантно з мови і всім психічним процесам, а правому відводилась підпорядкована роль в організації психічної активності. При цьому, за Дж. X. Джексону, сама домінантність розумілася як провідна роль лівої півкулі.

До середини XIX ст. інтерес дослідників перемістився з вивчення лівої півкулі мозку на праве. Теорія функціональної асиметрії, підкріплена новими даними, отримала назву - «концепція відносної домінантності». В її основі, як і раніше лежала ідея протилежності функцій лівої і правої півкуль і стверджувалося уявлення про відносну домінантності лівої півкулі по відношенню до мовних функцій, а також опосередкованим промовою психічних процесів (у праворуких) і відносній домінантності правої півкулі в організації невербальних гностичних функцій. Для цього підходу характерна ідея глобальної асиметрії, що припускає взаємозв'язок між більшою активністю однієї півкулі і домінуванням контралатеральной руки, ноги, очі і т. д.

В даний час проблема міжпівкульна асиметрія розглядається як проблема функціональної специфічності півкуль, як проблема своєрідності того вкладу, який вносить кожна півкуля в організацію будь-якої психічної функції. У цьому бере участь як ліве, так і права півкуля, але при цьому кожна вносить свій специфічний внесок.

Є відомості про відмінності в організації лівого та правого таламуса

drozdisaz — Sat, 03 Oct 2009 07:39:53 GMT

У людини ці відмінності виражені більш чітко. Так, зона Верніке (верхні відділи вторинних зон скроневої області) у лівій півкулі на одну третину більше симетричної їй зони правої півкулі, нейрони лівої півкулі (у правшів) більші нейронів правої півкулі і навіть діаметр кровоносних судин у лівій півкулі більше ніж у правому. Є відомості про відмінності в організації лівого та правого таламуса, лівого і правого хвостатого ядра в тих ядрах таламуса, які пов'язані з промовою.

Ще більш переконливі фізіологічні дані: при реєстрації викликаних потенціалів вони спочатку відзначаються у правій півкулі, а потім поступово охоплюють ліве. Припускають, що це пов'язано з різними способами переробки інформації (праве здійснює її цілісно і одночасно, а ліве - аналітично і послідовно). Доведено, що ліва півкуля активізується при виконанні одних завдань, а праве - інших / 4, 12, 44 /. За допомогою методу викликаних потенціалів, що виникають при звуках людської мови у новонароджених, отримані дані про те, що у дев'яти з десяти дітей амплітуда реакції в лівій півкулі помітно більше, ніж у правому, а при немовних звуках (шум або музичні акорди) - у всіх десяти немовлят амплітуда викликаних потенціалів вище у правій півкулі / 38 /. Все це переконливо свідчить про те, що ліво-права асиметрія характерна для норми і особливо виразно проявляється в умовах психічної діяльності.

Клінічні спостереження підтверджують отримані факти: мовні порушення виникають переважно при ураженні лівої півкулі, в той час як поразку правого призводить до появи своєрідного симптомокомплекса, що включає порушення схеми тіла, випадання поля зору, порушення просторової орієнтації і т. д.

Всі ці дані (анатомічні, фізіологічні, клінічні) переконливо свідчать про нерівнозначності структур і функцій лівої і правої півкуль.

Е. Д. Хомського, вивчаючи історію функціональної асиметрії мозку / 44 /, стверджує, що ця теорія пройшла кілька етапів у своєму розвитку. В основі перших класичної концепції функціональної асиметрії лежало положення про абсолютну протилежності функцій правого і лівого півкуль.

І дослідження в цьому напрямку приносять все більш цікаві дані про особливості взаємозв'язку мозку і психіки

drozdisaz — Fri, 02 Oct 2009 07:39:48 GMT

Але в літературі маєте матеріал про три типи нейропсихологічних синдромів, пов'язаних з ураженням глибоких структур мозку / 41 /: Виявляються у вигляді порушення координації рухів, утруднення в називання предметів, що потрапили в ліве поле зору, а також у формі діскопіі - Дисграфія;

У нього входить широкий спектр порушень, які характерні для ураження як передніх, так і задніх відділів мозку.

Синдромних порушень підхід до аналізу психічних функцій при локальних ураженнях мозку є основним в сучасній нейропсихології. І дослідження в цьому напрямку приносять все більш цікаві дані про особливості взаємозв'язку мозку та психіки.

Поясніть, як ви розумієте основні положення синдромних аналізу вищих психічних функцій.

Нейропсихологічні синдроми ураження передніх відділів кори.

Основні прояви нейропсихологічних синдромів ураження задніх відділів кори.

Механізми нейропсихологічних синдромів, пов'язаних з ураженням глибинних структур мозку.

Проблема міжпівкульна асиметрії і міжпівкульна взаємодії - одна з найбільш актуальних проблем природознавства. Перші дані про латералізації функцій відносяться ще до школи Гіппократа, коли спостерігалися й описувалися зв'язки між односторонніми пораненнями голови і контралатеральной конвульсіями. До початку XIX ст. накопичилося досить багато фактів про нерівнозначності лівої і правої півкуль мозку. Анатомічні дані, отримані в інституті мозку АМН, а також результати зарубіжних авторів свідчать про те, що вже в деяких тварин (щурів, котів, мавп) довжина Сільвієвій борозни в лівій півкулі більша, ніж у правому.

Фактори міжпівкульна взаємодії

drozdisaz — Thu, 01 Oct 2009 07:39:47 GMT

Вони відображають процеси взаємодії різних аналізаторних систем, а також роботу третинних зон - префронтальна та скронево-тім `яно-потиличних зон.

Полушарние фактори, пов'язані з роботою лівої і правої півкуль мозку. Вони характеризують роботу усього півкулі в цілому та визначають полушарние стратегії роботи: переважання абстрактних чи конкретних способів переробки інформації, сукцессівной (послідовної) або симультанної (одномоментної) організації вищих психічних функцій, довільної або мимовільної регуляції психічної діяльності.

Фактори міжпівкульна взаємодії. Забезпечують закономірності спільної роботи лівої і правої півкулі мозку, пов'язані зі структурами мозолистого тіла.

Загальмозкові фактори, пов'язані з дією різних загальномозкових механізмів, що забезпечують цілісну роботу усього мозку (кровообігу, лімфообігу, гуморальними, біохімічними процесами) / 41 /.

Порушення ВПФ може мати різні прояви: у формі грубого розлади функції, у вигляді її патологічного ослаблення чи зниження рівня виконання функції. Основна класифікація нейропсихологічних синдромів побудована за топічної принципом, тобто на виділення області ураження мозку. У зв'язку з цим їх у першу чергу ділять на синдроми ураження кіркових відділів і синдроми ураження підкірки.

Коркові нейропсихологічні синдроми виникають при ураженні вторинних і третинних полів кори великих півкуль. У свою чергу їх можна розділити на дві категорії: синдроми, що виникають при ураженні задніх відділів мозку, і синдроми, пов'язані з ураженням передніх відділів великих півкуль.

Нейропсихологічні синдроми ураження задніх відділів кори великих півкуль мають спільні риси. Їх основу складають гностичні, мнестичні та інтелектуальні розлади, пов'язані з порушенням різних модально-специфічних факторів. До них відносять: Виявляються в порушенні зорового Гнозис, зорової пам'яті, зорового простору, а також у порушенні оптико-просторового аналізу та синтезу;

Дані порушення призводять до труднощів орієнтації в зовнішньому зоровому просторі, конструктивної апраксія, розладу наочних розумових процесів;

В основі цих синдромів лежить порушення модально-специфічних шкірно-кінестетичних факторів (тактильні Агнозія, соматоагнозіі);

Їх пошкодження призводить до порушення фонематичного слуху, слуховий Агнозія, амузіі;

Виявляються у вигляді модально-неспецифічних порушень пам'яті, свідомості та емоційної сфери.

Нейропсихологічні синдроми ураження передніх відділів кори великих півкуль також не є однорідними і можуть виявлятися у вигляді двох синдромів: Центральними симптомами тут є загальні порушення поведінки і зміна особистості хворого.

Що стосується синдромів ураження підкірки, то вони вивчені недостатньо.

А під фактором розуміють ті фізіологічні процеси

drozdisaz — Tue, 29 Sep 2009 07:39:46 GMT

Під останнім А. Р. Лурія запропонував розглядати закономірне поєднання нейропсихологічних симптомів, пов'язане з випаданням певного фактора / 22 /. Метою синдромних аналізу є пошук чинника, що призводить до формування нейропсихологічне синдрому. А під фактором розуміють ті фізіологічні процеси, які протікають в певних мозкових структурах / 22, 41 /. Порушення цих факторів і є безпосередньою причиною порушення роботи всієї функціональної системи, що забезпечує ту чи іншу психічну функцію.

Синдромних аналіз у нейропсихологічне практиці спирається на наступні положення: Якісний аналіз передбачає визначення форми порушення психічної функції, відповідь на питання - який характер носить дефект і чому він з'явився;

Це зіставлення дозволяє усвідомити структуру нейропсихологічне синдрому в цілому і поставити топічний діагноз;

Е. Д. Хомський виділяє такі типи факторів, що є у дорослої людини / 41 /.

Модально-специфічні фактори, пов'язані з роботою різних аналізаторних систем (зорової, слухової, шкірно-кінестетичний, рухової). Матеріальною основою цих чинників є вторинні зони кори великих півкуль, що складають коркові відділи аналізаторів.

Модально-неспецифічні фактори - пов'язані з роботою неспецифічних серединних структур мозку (інертності - рухливості нервових процесів, активації - дезактивації, спонтанності - аспонтанності).

Фактори, пов'язані з роботою асоціативних (теоретичних) областей кори.

Виділення цих блоків досить умовно

drozdisaz — Mon, 28 Sep 2009 07:39:44 GMT

При цьому спостерігається персеверація (повторюваність) і стереотипізації рухів.

Аналіз особливостей будови і функціонування трьох функціональних блоків мозку дозволяє припустити, що кожна форма свідомої діяльності завжди є складною функціональною системою і здійснюється, спираючись на спільну роботу всіх трьох блоків мозку, кожен з яких вносить свій внесок в забезпечення всього психічного процесу в цілому. Виділення цих блоків досить умовно.

Апарати першого блоку мозку забезпечують необхідний рівень активації інших блоків, другий блок відповідає за прийом, аналіз і переробку інформації, що надходить із зовнішнього середовища, від екстерорецепторов. З одного боку, ця інформація становить основу для інтегративної діяльності третього блоку, а з іншого - є одним із джерел активності першого блоку. Роль третього блоку проявляється в його інтегрує, що регулює, модулюючим функції. Забезпечуючи важливий етап в переробці інформації, апарати третього блоку надають модулюючий вплив і на перше і на друге блоки, що призводить як до зміни рівня активації кори, з одного боку, так і до зміни порогів відчуття і сприйняття - з іншого.

Аналізуючи взаємодію блоків мозку з точки зору діяльності, слід зазначити, що перший блок бере участь у формуванні мотивів будь-якої свідомої діяльності, другий - забезпечує операціонально сторону діяльності, а третій - відповідає за формування цілей і програм діяльності. Порушення роботи кожного з цих блоків обов'язково призводить до дезінтеграції психічної діяльності в цілому, але кожен раз по-різному, тому що приводить до порушення відповідних стадій діяльності.

Сутність концепції А. Р. Лурія про три функціональних блоках мозку.

Сутність закону спадної модальної специфічності.

Сутність прогресуючої латералізації функцій.

У відповідності з теорією системної динамічної організації вищих психічних функцій, при локальних ураженнях головного мозку порушується не якась одна психічна функція, а їхня сукупність, що становить єдиний нейропсихологічні синдром.

Нейрони моторної кори передають збудження до м'язів

drozdisaz — Sun, 27 Sep 2009 07:39:43 GMT

Тому вони виконують функції, характерні для цих зон. Нейрони порушення моторної кори передають до м'язів, звідси починається великий пірамідної шлях. Саме ці зони мають яскраво виражену соматотопічним організацію, що наочно проілюстрував Пенфілд ( «руховий чоловічок»). Премоторная кора забезпечує рухові програми, тобто об'єднує окремі руху в єдину кінетичну мелодію. Префронтальна відділи відіграють вирішальну роль у формуванні намірів, програм, у регуляції та контролі найбільш складних форм поведінки людини. Вони складаються з дрібнозернистих клітин з короткими аксона і володіють потужними пучками підіймаються та спускаються зв'язків з ретикулярної формацією. Тому можуть виконувати асоціативний функцію, отримуючи імпульси від першого блоку мозку і надавати інтенсивне модулюючий вплив на утворення ретикулярної формації, приводячи її активують імпульси у відповідність з динамічними схемами поведінки, які формуються безпосередньо в префронтальної (лобової) корі. Префронтальна відділи фактично надбудовано над всіма відділами мозкової кори, виконуючи функцію загальної регуляції поведінки / 22 /.

При ураженні третього функціонального блоку мозку характер порушення функцій пов'язаний з тим, який саме апарат пошкоджений. При ураженні моторної кори ускладнюється проведення збудження до конкретних м'язам (спостерігаються парези і паралічі окремих груп м'язів). Поразка премоторной кори призводить до порушення синтезу окремих рухів в єдине ціле (розпад рухових навичок), ураження префронтальна відділів проявляється в порушенні свідомої цілеспрямованої діяльності. Дослідження А. Р. Лурія показали, що в цьому випадку цілеспрямоване поведінку замінюється «польових» поведінкою, порушується програма виконуваної діяльності, лобовий хворий не може підібрати адекватні засоби діяльності, відсутній контроль за її виконанням та корекція помилок.

Забезпеченню цих завдань і служить третій блок мозку

drozdisaz — Sat, 26 Sep 2009 07:39:41 GMT

Первинні зони обох півкуль мозку рівноцінні. На рівні вторинних зон частину функцій, які виконуються лівим і правим півкулями, залишаються однаковими, але частина функцій лівої півкулі вже відрізняються від функцій, які виконуються правою півкулею мозку. Функції ж третинних зон лівої півкулі вже докорінно відрізняються від функцій аналогічних зон правої півкулі мозку.

Е. Д. Хомський вказує, що при ураженні апаратів другого блоку мозку порушення функцій залежить від того, які саме зони постраждали. При ураженні первинних зон виникає порушення сприйняття окремих ознак сприйманого подразника однієї модальності (сліпа пляма, гемеанопсія, порушення тон-шкали, анестезія і т. д.). При ураженні вторинних зон кори спостерігається порушення синтезу окремих ознак сприйманого подразника в цілісний образ однієї модальності (Агнозія, афазії). Поразка третинних зон призводить до порушення синтезу комплексного подразнень, що надходять від різних аналізаторів, що виявляється в порушенні орієнтування в просторі. Причому, відповідно до закону прогресивної латералізації, при ураженні третинних зон правої півкулі порушується предметна орієнтування у просторі, а при ураженні аналогічних зон лівої півкулі - страждає символічна орієнтування у просторі / 41 /.

Третій функціональний блок мозку - блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності. Він пов'язаний з організацією цілеспрямованої, свідомої психічної активності, яка включає у свою структуру мета, мотив, програму дій для досягнення мети, вибір засобів, контроль за виконанням дій, корекцію отриманого результату. Забезпеченню цих завдань і служить третій блок мозку.

Апарати третій функціонального блоку мозку розташовані кпереди від центральної лобової звивини і включають до свого складу моторні, премоторние і префронтальна відділи кори лобових часток мозку. Лобові частки відрізняються дуже складною будовою і великою кількістю двосторонніх зв'язків з багатьма корковими і підкірковими структурами. Відмітною особливістю цього блоку є проведення процесів збудження від теоретичних зонах до вторинних, потім до первинних; відсутність модально-специфічних зон (складається з апаратів тільки рухового типу); наявність великих двосторонніх зв'язків не тільки з нижчого рівня утвореннями стовбура мозку, а й з усіма іншими відділами кори великих півкуль.

За своєю структурою та функціональної організації моторна кора відноситься до первинних, премоторная - до вторинних, а префронтальна - до третинним зонах кори великих півкуль.