Замість аналізу досвіду відносин в ранньому дитинстві антропологічні психологи пропонують пошук символічного сенсу соматичних розладів в суб'єктивній історії життя людей: хвороба є сигнал про екзистенціальному кризі життя.

Теорія «життєвих криз» по суті виходить з психоаналітичних уявлень про стадії формування особистості, однак включає в себе і еволюційні уявлення про біологічну адаптації, і епігенетичні підхід Е. Еріксона. Кризи визначаються тут і як великі події, і як кардинальні життєві зміни, «поворотна точка долі».

Виникнення психосоматичного розлади в період життєвої кризи залежить від дисбалансу між труднощами й особистісної значущістю проблеми, з одного боку, і з відсутністю ресурсів для її вирішення, з іншого / 56 /. Зростання напруги проявляється в «нападі» тривоги, страху, провини, сорому, який настає через відчуття залежності від волі обставин. У своїй течії криза проходить окреслені фази.

Початковий зростання напруги зі спробою використовув ... Читати далі »