Таке розуміння функції як функціональної системи грунтується, по-перше, на представленні про рухливості що входять до її складу частин (наявність постійної завдання, що здійснюється за допомогою мінливих коштів) і по-друге, на тому, що складний склад функціональної системи завжди включає цілий набір аферентних (які налаштовують) і еферентних (здійснюють) компонентів.

З цієї точки зору локалізація ВПФ представляє собою системний процес на основі багатокомпонентного складу функціональної системи. ВПФ, як складні функціональні системи, мають охоплювати складні системи спільно працюють зон мозку, кожна з яких вносить свій внесок у здійснення складних психічних процесів. Системне уявлення про локалізацію ВПФ відрізняється наступними особливостями: Спираючись на переглянуті поняття «функція» і «локалізація», А. Р. Лурія і Л. С. Виготський сформулювали концепцію системної динамічної локалізації ВПФ, згідно з якою будь-яка психічна діяльність людини є складною функціональною сист ... Читати далі »

Основним є принцип динамічної організації психічних функцій, сформульований І. П. Павловим і розвинений А. Р. Лурія та Л. С. Виготським. І. П. Павлов виділив у корі великих півкуль «ядерні зони аналізаторів» і «розсіяну периферію» та спільно з А. А. Ухтомським сформулював принцип динамічної локалізації функцій як складної взаємодії збуджувального і гальмівного процесів на різних елементах системи аналізатора, завдяки чому створюється відповідна діяльність організму / 30 /. Причому А. А. Ухтомський надавав великого значення тимчасовими показниками роботи різних елементів, що входять в динамічну систему. Ці ідеї знайшли підтвердження в роботах Н. П. Бехтерева та її колег. Проведені ними дослідження показали, що будь-яка складна психічна діяльність забезпечується роботою складних констеляцій мозкових зон, що становлять ланки єдиної системи. Деякі з цих ланок є «жорсткими», тобто беруть постійну участь у реалізації психічних функцій, інші - «гнучкими», які включаються в роботу лише за ... Читати далі »